Чи з’явиться у «трансбезпеці» генерал Рябой ?

Артур Вернацкий
2021-07-20, 11:18
  +29     0

Днями по Житомиру поповзли чутки про призначення на  одну із  керівних посад  у Державній  службі України з безпеки на транспорті однієї дуже цікавої людини.  Чутки та розмови  з приводу подібних призначень на «хлібні» посади  найчастіше розносять службісти: працівники «органів», які  завжди в «курсі»  Як і що, а головне – кого – призначають на гарну і  прибуткову посаду,  ці «хлопці» знають краще за всіх.

А мова йде про колишнього міліціонера і начальника Бердичівського РВ УМВС у Житомирській області  Олега Рябого. Нинішнє покоління  бердичівлян  не дуже то й пам’ятає  Олега Івановича  Рябого , бо із тих часів, коли він  керував  у Бердичеві міліцейськими порядками, вже минуло майже  півтора десятиліття. Хоча,  як такого не запам ‘ятати? Лише того самого випадку із  вказівкою  від Олега  Рябого  випустити з - під охорони трьох  молодиків, які возили у багажнику автомобіля  500 тисяч гривень, «позичених» у  одному із житомирських  відділень банку, хватило б, щоб  такого  начальника запам’ятав увесь Бердичів.

За той  сумнозвісний наказ, відданий начальником Бердичівського  райвідділку,  понесли відповідальність кілька  його підлеглих .  Але самого Олега Рябого  тоді не зачепили. Він, виявляється, був у відпустці і його наказ сили начебто  не мав, так що винуватими виявились  лише підлеглі начальника. Але  тодішній міліцейський «шеф»  Житомирщини полковник Володимир Бедриківський все  ж таки дав вказівку покарати Рябого максимально суворим чином. Тому й змушений був  Олег Рябой  рятуватись дуже поширеним у рядах поважних чиновників  cпособом – ліг на обстеження у психлікарню.  Яку  саме  хворобу знайшли у начальника бердичівської міліції, тоді ніхто так і не довідався, але  шлях до повернення у міліцейську систему був для О.І.Рябого закритий із  дуже простої  причини – В.В.Бедриківський перейшов на службу до апарату  МВС України і  жодне кадрове призначення мимо його очей пройти не могло.

Таким чином, в  органах для  Олега Рябого місця  не було, а  жити  аби на  щось  доводилось нелегко. Ось і вирішив шукати відставний міліціонер  допомоги у свого давнього знайомого. Також бердичівлянина,  на той час вже генерала міліції Михайла Климчука. Климчук , після роботи у Житомирі на посаді начальника УМВС у Житомирській області, якраз після скандалу із побиттям у Житомирі «фанів» київського «Динамо»,   також  подався до Києва, де отримав призначення керівника  Державної Фельд’єгерської служби (ДФС)  України .  Він зумів прилаштувати О.І.Рябого заступником одного із відділів у  апараті  Головного Управління Фельд’єгерської служби. Буквально за  рік Михайла  Климчука знімають із роботи, а ще за рік  він  взагалі помирає.  Його колишній «колєга» по міліцейській службі у Бердичеві  Олег Рябой залишається  у рядах фельд’єгерів і надалі. І зовсім  непросто так   залишається.  Минуло неповних три роки і  людина, яку  врятували від безробіття і яка  після перебування у психлікарні  попросилася  на службу, аби «перекантуватися» до пенсії,  стає керівником Фельд’єгерської служби в Україні .  Одразу ж заробляє і отримує  ще й генеральську посаду . У 39 років – Олег Рябой  вже генерал! А будеш, пане Бедриківський! Хотів самого Рябого зупинити. Не вийшло!

Стосовно самого Рябого, то його список послужних справ на посаді  керівника Головного Управління Державної Фельдєгерської служби виглядає  дуже потужно, але  водночас службова історія молодого  генерала повинна  була  зацікавити  відповідні органи, інспекції чи служби.  У відкритому листі на ім ‘ я Голови Верховної Ради України, керівника Уряду України і на адресу Президента України  Віктора Януковича, який  у  2012-му році   написали працівники Фельд’єгерської служби України, розповідається про низку проектів у службовій діяльності,  які дозволяли Олегу Рябому жити безбідно і , як  то кажуть, на широку ногу. Це якраз при ньому проводились потужні ремонти приміщень обласних підрозділів ДФС України  із наступними закупівлями  комплектів нових меблів. Хоча, хіба лише на меблях та ремонтах «мав» Олег Іванович? А  «подяки» від фірм, що шили для офіцерів – фельд’єгерів  форменний одяг? А премії у  два рази більші за розміри зарплат, які потім поверталися частково, або ж і сповна на адресу «шефа» фельд’єгерів.  Ще одна прикметна особливість  діяльності генерала Олега Рябого – він  приймав на  роботу у  ряди  ДФС чимало  тих офіцерів, які  ще раніше  замарали свій міліцейський мундир в органах МВС.  Зрозуміло чому, адже із такими людьми  було дуже легко працювати, оскільки вони відчували за собою певні  гріхи і вели себе так як треба. Якщо точніше – так як треба начальству. До речі, і сам генерал Рябой  також  чітко усвідомив і  безвідмовно виконував це неписане  правило: «працювати так , як треба начальству». І правило це довго його не підводило. Лише революція Гідності, події на Майдані і Закон України «Про очищення влади» у 2014-му році  стали таким собі проміжним етапом, коли  генералу довелось звільнятись і шукати щастя у себе на  малій  батьківщині. Він знову на Житомирщині і знову керує. Тепер його взяли у директори державного підприємства  МВС України «Інформ – ресурси», де він попрацював  до початку 2018-го року. У 2019-му році генерал  Олег Рябой пробує  застосувати свої таланти у кріслі заступника начальника територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області. Тут не вийшло і генерал  пропонує себе на посаду голови районної державної адміністрації Хорошівського району. Також – облом, тим паче, що  чисельність райдержадміністрацій  в Україні  скоротили  ледь не у  десять разів.

І ось сьогодні, у свої 49 років,  Олег Рябой знову намагається влаштуватись на тепленьке місце. Тепер його погляди та устремління  направлені на Державну службу України із безпеки на транспорті. Звісно, у нормальній країні людина, яка має у своїх «загашниках» стільки  непривабливого антиавторитету та  компромативного життєвого  бруду, на посаду керівника в системі  Укртрансбезпеки  навіть не потикалася б. Але то – десь там, але не у нас, не в Україні. У нас  - навпаки, якщо провинився чи тебе вигнали із роботи, бігом рятуйся у «психушці», а далі – якось буде. Причому, далі  так буває, що й до генерала можна дослужитися. І це не фантазії чи домисли. Це – наша біда! І, причому – дуже велика.


Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Коментарів 0